Психолог


    радить

       Сьогодні турбота про ментальне здоров'я дитини особливо важлива. Це запорука того, що завтра вона зможе обрати щасливий шлях, навіть попри виклики війни. А платформа «Ти як?» допоможе — порадами для батьків: Як піклуватися про ментальне здоров’я дітей? https://howareu.com/materials/pikluvatysia-pro-mentalne-zdorovia-shkoliariv-tekhniky-samodopomohy-dlia-vchyteliaЯк діяти при панічній атаці? https://howareu.com/materials/panichna-ataka-u-dorosloho-i-dytyny-iak-diiaty-pravylno Як вберегти ментальне здоров’я малюка під час війни? https://howareu.com/materials/dity-i-viina Як допомогти дитині коли вона розгублена? https://howareu.com/materials/yak-dopomohty-dytyni-koly-vona-rozghublena Як розпізнати у дитини проблеми з ментальним здоров’ям? https://howareu.com/materials/yak-rozpiznaty-u-dytyny-problemy-z-mentalnym-zdoroviam Маєш питання? Більше відповідей тут: https://howareu.com/materials?&tags=dity

 

 

Як правильно спілкуватися з дітьми?

       «Головна думка при спілкуванні: дитина – рівна нам людина. Так просто. Але визнання цього привертає душу дорослого і дає щастя дітям»  (С.Соловейчик)

Будь-який сильний тиск сприймається  дитиною, як примус і викликає «ефект бумеранга» - протидію. Що ж робити? 

    Починайте говорити з дитиною не з слова «ТИ» а з слова «Я»

     Наприклад: «Ти повинен прибрати свої іграшки» замініть на «Мені не подобається, якщо іграшки розкидані».

     На перший погляд різниці у висловлюваннях не має і ви все одно хочете щоб дитина прибрала іграшки за собою, але у відповідь на «ТИ» дитина ображається, відгороджується, а у відповідь на «Я» малюк намагається виправдати довіру дорослого і буде набагато ефективнішим тому, що воно  реалізує довіру і збереже в дитини добре самопочуття.

     Звернення з «Я» дає можливість дітям більше довідатися про нас дорослих. Часто ми відгороджуємося від дітей  панцирем «авторитету», що намагаємося удержати за будь-яку ціну. Іноді діти навіть дивуються, коли довідаються, що батько і мати щось відчувають!

      Якщо ж ви відкриті і щирі у виявленні своїх почуттів, діти стають більш щирими у виявленні своїх. Вони  починають відчувати: дорослі їм довіряють і їм теж можна довіряти.

     Висловлюйте своє почуття без наказу або догани,  залишайте  за дітьми можливість самим прийняти рішення. І тоді вони починають враховувати наші бажання і переживання.

Щоб  успішно зробити зауваження, яке дасть результат необхідно, щоб воно містило в собі три елементи:

1. Безоцінний опис поводження дитини: «Якщо ти усюди розкидаєш речі…»

2. Вказівка на те яким чином поводження дитини заважає дорослим: … «я змушена піти в магазин».

3. Характеристика почуттів, що відчуває дорослий: «… мені не подобається брати на себе цей обов’язок».

Якщо коротко, то правильне зауваження охоплює три моменти ситуації:

поводження дитини,

почуття дорослого,

наслідки поводження дитини для дорослих.

Наступні речення допоможуть вам побудувати спілкування за даною схемою:

Якщо ти … (констатація вчинку дитини)

Я відчуваю … (констатація ваших переживань)

Тому що … ( констатація наслідків поводження дитини)

Поговоримо з дітьми

Чим зайняти дитину у сховищі, як розважити дітей в укритті

Сьогодні ми поговоримо про те, чим зайняти дитину у сховищі, як розважити дітей в укритті.

Нажаль, настав такий період, коли ми змушені по декілька разів на день бігати в укриття. В деяких містах люди проводять там багато часу і залишаються ночувати. У сховищах перебувають дорослі і діти. І основна задача батьків в цей важкий період – заспокоювати та відволікати від жахіття дітей.

Коли лунає сирена, люди беруть з собою тільки найнеобхідніше, і не завжди є можливість прихопити ігри, іграшки та книги. Тому, пропоную детальніше зупинитися на тому, як розважити дітей в укритті.

Чим зайняти дитину у сховищі? Можна пограти у словесні ігри

Гра «Трилітрова банка»

Це словесна гра для компанії. В ній можуть приймати участь, як діти, так і дорослі.

За допомогою алфавіту вибирається літера: один гравець мовчки в голові перебирає літери алфавіту, а інший його зупиняє. На якій літері зупинив, з тієї починається гра.

Всі учасники по черзі називають слова на цю літеру, що позначають предмети, які можна покласти у трилітрову банку. Хто не сказав – вибуває з гри.

Наприклад, обрано букву «М». Варіанти слів: молоко, масло, морозиво, мастихін, м’ячик, мак, морква, маска тощо.

Гра «Запитання»

Один гравець ставить запитання – другий має відповісти на нього теж запитанням. Гра триває до того часу, поки хтось не зможе поставити наступне питання. Наприклад: Ти сьогодні робив зарядку? – А чому ти цікавишся? – Хіба це секретна інформація? Тощо.

Гра «П’ять слів»

Обираємо 5 абсолютно не пов’язаних між собою слів. Використовуючи їх, кожен учасник має скласти невелику розповідь.

Гра «Слова»

Дорослий називає будь-яке слово, наступний гравець повинен придумати інше слово, що починається на останню букву першого. Наприклад: ніж – жук – ковбаса – ананас – слон.

Гра «Міста»

Дорослий називає будь-яке місто, наступний гравець повинен придумати інше місто, що починається на останню букву першого. Наприклад: Київ – Валенсія – Ялта – Абу-Дабі.

Гра «Паровозики»

Дорослий говорить будь-яке слово, наприклад, пес. Перший гравець повторює його та додає наступне – пес прокинувся. Далі кожен наступний учасник по черзі додає своє слово, повторюючи попередні. В результаті має вийти ціла розповідь.

Гра «Дзеркало»

Учасники мають загадувати один одному слова в їх «дзеркальному» відображенні. Наприклад: «літс» – стіл, «адов» – вода, «околом»- молоко і т. д.

Гра «Так – ні»

Потрібно вибрати ведучого. Він загадує якесь слово. Гравці мають ставити будь-які запитання, на які можна дати відповідь «так» або «ні», щоб відгадати це слово. Хто перший відгадав слово, той стає ведучим.

Гра «Багато слів»

Обираємо велике слово. З його букв кожен гравець на своєму аркуші має скласти та записати багато коротких слів, або скласти та запам’ятати. Наприклад, гідроелектростанція: дрон, станція, трос, роса, танк, стан, танок, корона, нація і т. п. Перемагає той, хто більше складе слів.

Гра «Крокодил»

У «Крокодил» можна грати як удвох, так і великою компанією. Суть гри – відгадати загадане слово, яке показує інший учасник за допомогою мови тіла.

Для початку потрібно визначити, хто перший буде загадувати і показувати слово. Один гравець загадує якесь слово іншому, щоб решта учасників його не чула. Він повинен пояснити його жестами, не розмовляючи та не видаючи жодних звуків. Решта намагаються його відгадати. Перемагає той учасник, який називає правильний варіант.

Гра «Я загадав»

Потрібно вибрати ведучого. Він має розповісти про загадане слово, не називаючи його. Наприклад: «Блакитне, чисте, прозоре, безхмарне» (небо), «Легкий, круглий, гумовий» (м’яч).

Гра «Рима»

Називаємо чотири випадкові слова, на які шукаємо риму, та вигадуємо коротенькі вірші.

Гра «Складаємо казку»

Кожен учасник має сказати по реченню, щоб скласти казку.

Гра «Асоціації»

Один гравець називає слово, наступний – свою асоціацію на це слово, тобто – перше, що спадає на думку, коли чуєш слово.

Гра «Малюємо картину»

Називаємо слово. Кожен учасник по порядку розповідає, яку картину він бачить, коли вимовляє це слово. Наприклад, ліс. Для одного гравця слово «ліс» означає: велику кількість дерев, де живуть хижі тварини, для іншого – це місце, в якому гуляє сім’я, для третього – це сонячна галявина, на якій ростуть гриби та ягоди.

Гра «Синоніми»

Називаємо слова, та шукаємо до них синоніми.

Гра «Антоніми»

Називаємо слова й шукаємо до них антоніми.

Як ще можна розважити дітей в укритті?

1.     Слухати аудіо казки.

2.     Проходити онлайн-уроки.

3.     Розповідати один одному відомі казки та придумувати свої.

4.     Дивитись мультфільми на телефоні.

5.     Переглядати фотографії на смартфоні.

6.     Грати розвиваючі онлайн-ігри.

7.     Співати гуртом.

8.     Слухати музику.

9.     Придумувати різноманітні кричалки.

 

 

Поняття "адаптація". Поради для батьків як полегшити процес адаптації дитини до перебування в ЗДО. 

     В житті кожної люблячої та свідомої родини, настає час, коли батьки приймають складне та серйозне рішення щодо відвідування дитиною дитячого садка. Варто пам'ятати, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язковою складовою безперервної освіти в Україні.

        В турботливих батьків виникає безліч страхів та питань, на які вони хочуть отримати відповіді, що є цілком нормальним явищем, тому що здоров'я і безпека Вашої дитини понад усе.

       В даному розділі ви детальніше ознайомитесь з поняттям "адаптація", причинами і можливими наслідками тривалої (важкої) адаптації дітей до умов ЗДО, а також , сподіваюсь, знайдете відповіді на питання, що Вас хвилюють.

                               Чи потрібен дитині Консультація для батьків: "Адаптація дітей до дитячого садочка" - ДНЗ №33дитячий садок?
     "Виховання дитини — це не мила забава, а завдання, що вимагає капіталовкладень — тяжких переживань, зусиль безсонних ночей і багато, багато думок". (Януш Корчак)
     Усі ми знаємо, що на розвиток особистості дитини значний вплив має навколишнє середовище. Поки дитина зовсім маленька, її вихованням займається мама. Але рано чи пізно перед батьками постає питання: як підготувати дитину до школи – відправити до дитячого садка або продовжити виховання вдома, у сім’ї? Для когось окрім дитячого садочка не існує альтернативного рішення у вихованні дітей-дошкільнят. Тим же, хто обирає між садом і домівкою, щоб зробити остаточний вибір, потрібно знати переваги і недоліки відвідування дитячого садка.
        Неприємні моменти для дитини
    Адаптація у дитячому садку може виявитися для малюка дуже складною і тривалою. Часті хвороби, особливо в перші місяці відвідування групи. Звичайно, дитина може заразитися, застудитися, але велику роль відіграє і психологічний фактор – моральний дискомфорт здатний викликати зниження захисних сил організму.
       Позитивний досвід, що дитина отримає під час відвідування дитячого садка
     Дитина вчиться спілкуватися, правильно взаємодіяти з іншими людьми поза зоною свого комфорту. Повноформатні рольові ігри, де можна проявити фантазію, командні змагання, можливість пошуміти, посміятися разом із друзями – де ще, окрім дитячого садка малюк отримає такий безцінний досвід спілкування з однолітками?
      Коли батьків поруч немає, дитина вчиться бути самостійною. У дитячому садочку вона починає самостійно їсти,  складати іграшки по місцях, збиратися на прогулянку. Розвивається особистісна самостійність, адже в колективі дитині доводиться самій визначати та проявляти свої інтереси, малюк вчиться домовлятися. У дитини, яка відвідує дитячий садок, правильно формується режим сну, харчування, вона стає дисциплінованою, відповідальною.
      Дитячий садок проводить комплексну підготовку до школи. Окрім навчання вихователі приділяють увагу творчому, музичному, фізичному розвитку дітей, вчать правильно говорити, писати, малювати…
       Позитивний вплив дитячого садка на розвиток особистості очевидний. Дитячий садок - це фундамент для успішного навчання Вашої дитини в школі, для  її важливих досягнень у дорослому житті.

Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?

     Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5—5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?

1.    На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.

2.    Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

3.    Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

4.    Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.

5.    До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.

Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов'язують:

·  і з попередніми умовами виховання, під впливом яких формується поведінкова реакція;

·   і зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;

·   і з організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;

·   і з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.

       Прихід до дитячого садка (онлайн) — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.

     Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

     Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? 

     Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

    Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

      Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

Виокремлюють такі ступені адаптації:

   · Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

   · Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

  · Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.

Умовно виділяють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя

  • Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.
  • Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.
  • Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

    14 порад для батьків,

щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше

  1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного Соробан Рівне - Чи потрібен дитині дитячий садок? «Виховання — велика справа: ним вирішується доля людини». (В. Р. Бєлінський) Усі ми знаємо, що на розвиток особистості дитини значний вплив має навколишнє середовище. життя.
  2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини страви, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
  3. Навички самообслуговування.Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а також вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.
  4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив для дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусово ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитячому садку, коментуючи все, що побачили.
  5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.
  6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.
  7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
  8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.
  9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумувати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
  10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до ЗДО. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.
  11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.
  12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи хтось із близьких рідних. Хоча б спочатку.
  13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
  14. Приймати почуття дитини. Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не намагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно.

Шановні батьки, щоб полегшити процес адаптації

Вашої дитини до дитячого садка запам'ятайте  наступні правила:

  1. Щоб запобігти порушенню емоційного стану дитини, яким часто супроводжується адаптація, усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині.                     
  2. Купуйте одяг, який дитина зможе одягнути або зняти самостійно (штани з еластичним поясом, сорочки з великими ґудзиками, светри з широким коміром).                                                                                                     
  3. Найважливіше – це підготувати дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими. У цьому Вам допоможуть рідні й близькі, які можуть доглядати певний час за вашою дитиною, коли Ви не надовго відлучаєтеся. Вона в майбутньому легко зможе переносити розлуку з Вами.

  4. Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть, що в дитсадку багато іграшок, діток і їм там дуже добре, цікаво весело.

  5. Якнайчастіше відвідуйте парки, дитячі майданчики, привчайте до гри в пісочницях, ходіть на дні народження друзів, новорічні свята, де є її однолітки.

  6. Підпорядкуйте домашній режим до режиму дитячого садку, особливо додержуйтеся часу вкладання до сну і періодів харчування.

  7. Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування.

  8. Потурбуйтесь про нервову систему дитину. В перші дні перебування не залишайте малюка на цілий день у дитсадку.

  9. Повідомте вихователів про звички та вподобання Вашого малюка, про особливості здоров’я, поведінки, харчування.

  10. Поговоріть з дитиною про можливі труднощі, до кого вона може звернутися по допомогу. Наприклад: «Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи «Я хочу пити» і вихователька наллє тобі води» і т.д.

  11. Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги і їй буде простіше відпустити Вас.

  12. Пограйте з дитиною та з домашніми іграшками в дитячий садок, розподіліть ролі дітей, вихователів. Нехай іграшка знайде собі друзів і через неї спробуйте вирішити проблеми, що виникають у дитини, оцінюйте гру на позитивні результати.

  13. Тримайте тісний зв'язок з персоналом групи, і будьте певні, що працівники зуміють прийняти і зрозуміти Вашу дитину, і по материнські дбатимуть про неї.

  14. Якщо раптом через місяць Ваша дитина ще не звикла до дитячого садку, перевірте список рекомендацій і спробуйте виконати ті рекомендації, про які Ви забули. Пам’ятайте, що на звикання дитини до дитячого садку може знадобитися до півроку. Краще, якщо на цей період у родини буде можливість підлаштуватися до особливостей адаптації свого маля.


Як допомогти дитині впоратись зі стресом під час воєнного стану

Чим менша дитина, тим менше інформації

Будь-яка дитина будь-якого віку перебуває в контакті з почуттями дорослого. Навіть якщо ми нічого не говоримо, але хвилюємося, дитина “втягується” в нашу воронку. Чим активніші емоції, тим важливіша раціоналізація– пояснення.

Дитині до двох років можна просто говорити (навіть подумки)“Я з тобою. Ти в безпеці. Я впораюсь. Я можу подбати про тебе і про себе”. Дитину важливо обіймати або хоча б торкатися до тіла, важливо, щоб ніжки дитини й спинка відчували опору.

Дитині до 10 років можна сказати:“Мама / тато засмутилися, бо дізналися новини. Далеко(важливо дистанціювати дитину від події)кілька(важливо визначити кількість)людей, які дуже зляться, зробили іншим боляче. (Вони вчинили погано, пошкодивши, зруйнувавши, зробивши боляче). Зараз багато людей піклуються і виправляють те, що можна виправити. Дуже шкода постраждалих … Ми можемо про них (подумати, помолитися, побажати чогось доброго, поставити свічку, покласти квіти). Але ми в безпеці. Тато і мама поруч з тобою. Ми про тебе дбаємо і будемо дбати”.

Дуже важливий акцент: від того, що у світі є група жорстоких людей, сам світ не поганий. І більшості людей можна довіряти.

Звичайно, якщо дитина зовсім не ставить запитань, ми обмежуємося короткою фразою. Якщо дитина поставила запитання– коротко відповідаємо, чекаючи наступного запитання.

Відповідати на запитання дитини обов’язково. Якщо відповіді в нас немає, її важливо разом зі старшою дитиною шукати в інтернеті, в авторитетних знайомих. Говорити можна тільки зі стану своєї дорослої стабільності. Дитині будь-якого віку небезпечно дізнаватися про трагедії з телевізійних новин. Кордон між фантазійним (екранним) життям і об’єктивною реальністю розмитий. Багато дітей переносять усе, що бачать на екрані, у свій внутрішній світ. Для них це може бути позамежним навантаженням.

Складна тема– привід поговорити

Поговорити про те, що робити в екстремальних ситуаціях, привід уточнити: знає чи пам’ятає дитина свої прізвище, адресу, телефон.

Слова, які важливо чути дитині:

Зараз ми в безпеці. Я і багато людей зроблять все, щоб ми були в безпеці.

У всіх своя доля і своє життя. Я вірю в твою та нашу щасливу і добру долю.

Поганих людей набагато менше, ніж хороших. Давай згадаємо тих, хто тебе любить, і тих, хто про тебе піклується.

Важливі дії:

Якщо є можливість дій– подумати, яка допомога, які посильні дії-можливості є в цій ситуації.

Грати. Лімбічна система мозку– активна під час страху та гри. Нехай у дітей там буде гра.

Обіймати: кожен раз обіймаючи дитину, ми створюємо навколо неї додаткові кордони безпеки.

Дозволити, якщо це необхідно, проявити напругу тілесно– побігати, пострибати, покричати.

Малювати й розмальовувати мандали (малювати в колах), описувати долоньки, стопи, усе тіло, розмальовувати розмальовки з широкими межами– усе це допомагає повертати відчуття кордонів.

Вибирати матеріали, над якими можна відчувати контроль– пластилін, глина, хлібний м’якуш, кінетичний пісок, тісто, малювати олійною пастеллю або восковою крейдою.

Використовувати обривну аплікацію (руками рвати кольоровий папір на дрібні шматочки і з цих шматочків за допомогою клею-олівця робити колаж).

Малювати олійною пастеллю на темному папері.

Стрибати, масажувати ніжки.

Робити дихальні вправи (видих довший за вдих)– свисток, флейта, мильні бульбашки, кульки.

Малювати– майструвати будиночки, робити істот з будиночками на спинках (наприклад, равликів), грати зі сірниковими коробками.

Фантазувати– малювати, моделювати, створювати уявний чарівний безпечний світ.

Якщо зараз немає можливості трансформувати страх, створити для нього сейф– скриню, папку. Намалювати, покласти в “надійне місце”, міцно-міцно закрити. (Це дає тимчасовий перепочинок від страху).

Створювати образ Зберігача (чогось більшого, ніж просто людина), Ангела, чарівного-провідника, Собаку тощо.

Говорити щиро.

Грати з водою. Уявляти воду, водний простір, спостерігати, як бурхливі хвилі трансформуються в баранці, малювати водний простір (нехай цей малюнок буде динамічним– починаємо з сильних хвиль, які поступово заспокоюються, тримати руки під водою, поступово зменшуючи натиск, тарабанити по воді долонями, знижуючи інтенсивність).

«Про надання психологічних он-лайн-консультацій» інформуємо Вас  про те, що Благодійна організація Teenergizer та Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) рoзпoчали спільний проєкт, що має на меті надання безкoштoвних психoлoгічних онлайн-кoнсультацій підліткам та мoлoді з усієї України.

Проєкт є частиною Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», що реалізується за ініціативи першої леді Олени Зеленської.

 Інформація для учасників освітнього процесу про можливість отримання кваліфікованої психологічної допомоги через он-лайн консультації на сайті https://teenergizer.org/ , телефоном або через чат у зручному для клієнта месенджері.

 

 

Як заспокоїти дитину під час війни

 

Улюблена іграшка

Щоб дитина легше перенесла час в укритті, їй варто взяти зі собою улюблену іграшку.

Це має бути плюшева, м'якенька іграшка, дуже приємна на дотик, яка є з дитиною в час спокою, з якою вона спатки лягає, яка є частинкою звичайного домашнього життя. І коли трапляється ситуація підвищеної небезпеки, коли треба спускатися у бомбосховище, цю іграшку треба взяти до укриття",

 

Треба сказати, твій ведмедик боїться, він маленький, треба підбадьорити його. Запитайте у дитини: Як це можна зробити?. Поцікавтесь, що можна сказати ведмедику, може, обійняти. Так дитина вкаже вам, що треба зробити. І ви разом з нею це робите. До прикладу, співаєте пісеньку для ведмедика.

 

Вірші, забавки та пісні

Психологиня радить вивчити з дитиною вірші, забавки з притупуванням та сплескуванням, аби вона мала заняття в укритті. Особливо позитивно на дитячу психіку впливає музика.

"Запишіть на телефон пісеньку, яка дитині подобається, щоб ви разом з нею могли підспівувати, бо спів дуже заспокійливо впливає на дітей. Коли ми чуємо голос ближнього і свій голос, нам стає спокійніше. Крім того, вмикається природна система заспокоєння через дихання.

Як дорослим самим лишатися спокійними в подібних ситуаціях?

1. Обмежувати час в інтернеті, перед телевізором та іншими джерелами новин. Краще провести його з дітьми або за справами, що само собою знизить тривогу.

2. Максимально структурувати та наповнювати день, щоб зменшити простір для тривожних думок.

3. Обмежити спілкування з людьми-джерелами паніки. Паніка заразна і дуже вірулентна.

4. Не забувати про ресурси та в жодному випадку не виключати з щоденності речей, які надихають та радують.

Основне правило і для дітей, і для дорослих – “Чим складніший час, тим більше ресурсів“. І це зовсім не егоїзм, а засіб підтримки зібраності, дієвості та конструктивності.

 

 

 

Психолог

 

    радить

            Дитячий психолог - фахівець, який допомогає дорослим зрозуміти, що відбувається з їхньою дитиною і з ними. Робота йде як з дітьми, так і з дорослими щодо виявлення проблеми і пошуку рішень.

Психологічне консультування дітей - це особлива форма допомоги сім'ї з боку психолога, орієнтована на подолання життєвих труднощів дітей та їх батьків.
Завдання дитячого психолога - створити умови, в яких Вам буде простіше і зрозуміліше побачити себе і життя своєї родини з боку, усвідомити, які установки і дії створюють проблеми.
Мета консультування - вирішити проблему, що виникла у дитини шляхом аналізу ситуації, що склалася, знаходження балансу у взаєминах і відновлення сприятливого психологічного клімату в родині.
Дитячий психолог працює з актуальним станом дитини і батька, проводить первинну діагностику, задає питання про життєвій ситуації і структуру сім'ї.
У процесі спілкування психолог створює умови для того, щоб клієнт (батько-дитина) усвідомив свою проблему, зрозумів її причини і знайшов рішення.

Форми роботи дитячого психолога:

• індивідуальна (у тому числі ігрова, пісочна терапія, арттерапія тощо) і групова (дитячі тренінги);
• психологічна робота в контексті сім'ї (спільна робота дитини і батьків)

 

В яких напрямках працює дитячий психолог:
- Дитяче індивідуальне психологічне консультування;
- Психологічна корекція дитячих особистісних порушень, таких як примхливість,
агресія, замкнутість тощо;
- Розвиваючі заняття як індивідуальні, так і групові. Це заняття з розвитку пам'яті,
мислення, уваги тощо;
- Індивідуальна психологічна діагностика особистості дитини, рівня психічних процесів,
а також рівня підготовленості до школи;
- Консультування батьків з питань виховання та розвитку дітей.

З якими проблемами працює дитячий психолог:

- Це соціальні ситуації: дитина йде в дитячий садок, розлучення батьків, смерть когось із близьких, поява нового члена сім'ї, випадки сексуального або психічного насильства над дитиною, серйозна хвороба дитини або когось із близьких людей, переїзд на нове місце проживання тощо;
- Агресія, замкнутість, примхливість, нав'язливі дії, сором'язливість, підвищена образливість, упертість, тощо;
- Страхи і тривожність дитини;
- Проблеми адаптації;
- Проблеми спілкування з однолітками;
- Патологічні звички: кусання або гризіння нігтів, смоктання предметів, онанізм тощо;
- Рівень психічних процесів (пам'ять, увага, мислення) не відповідає віку дитини;
- Проблеми логопедичного характеру (усунення психологічних наслідків);
- Безпорадність батьків, втрата контролю над ситуацією.

 









Адаптація дітей до

                   дитячого садка 

Більшості дітей буває складно адаптуватися до дитячого саду, ця складна адаптація виявляється в поганому сні дитини, втрати апетиту, плаксивості. Часто батьки ставлять самі собі питання про те, як же допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка.

Для того щоб період адаптації дитини пройшов безболісно, рекомендується:

- Спочатку пояснити дитині, що таке дитячий сад і навіщо туди ходять діти. Головне, намагатися простими словами створити позитивний образ садка (наприклад, у дитячий садок приходять такі ж як і ти діти, вони там разом грають, вчаться, їдять, в дитячому саду багато іграшок і лагідні вихователі, які піклуються про дітей).

- Заочно познайомити дитину з дитячим садом під час вашої прогулянки. Якщо ви вже визначилися з вибором дитячого саду, можна під час прогулянок ненадовго заходити з дитиною на територію саду, в групи, щоб дитина поступово звикала.

- Заздалегідь познайомитися з розпорядком садка (режимом сну, що дитина повинна вміти вже робити самостійно), і поступово вводити цей режим дня вдома, а також навчати тому, що знадобиться в дитячому саду (вміння самостійно одягатися, умиватися, їсти).

- Бажано віддавати дитину в ту групу, в якій він вже знає кількох дітей (це діти ваших друзів або знайомих, сусідів, з якими ваша дитина вже спілкується). Заздалегідь познайомте дитину з вихователем групи, в яку відправиться ваш малюк.

- Навчить дитину, як можна знайомитися з новими дітьми і як можна розвивати їхні стосунки. Адаптація дитини буде залежати багато в чому саме від того, наскільки легко він зможе встановлювати відносини в колективі. Ви самі можете допомогти дитині встановити контакти з іншими дітьми, познайомити його з ними та їхніми батьками, запрошуйте нових друзів вашої дитини на вихідні до вас.

- Пояснити дитині, до кого він може завжди звернутися за допомогою, якщо йому вона буде потрібна.

- До того, як відвести дитину в дитячий сад, рекомендується провести комплекс заходів по загартовуванню дитини, а також пройти медичний огляд, щоб переконатися, що дитина здорова.

- Бажано в перші два-три тижні залишати дитину лише на кілька годин в дитячому саду, поступово збільшуючи цей час до необхідної норми. Якщо у вас є така можливість, перші кілька днів ви можете разом з дитиною ходити в дитячий сад (ви можете залишатися там на 2-3 години). У присутності дитини не показувати, що ви нервуєте і переживаєте з приводу того, що дитина йде в дитячий сад. Не дозволяйте собі також критики на адресу дитячого садка в присутності дитини, оскільки все це буде відразу негативно сприйнято самою дитиною, що викличе в неї страх, невпевненість і небажання йти в це місце.

Період адаптації в середньому займає півроку, саме тому батькам слід запастися терпінням і з розумінням ставиться до примх дитини в перші місяці відвідування дитячого саду.

 

 

Як подолати батьківські страхи перед школою

Часто батьки звертаються до психолога з приводу різних страхів, що їх охоплюють перед школою. Адже всі вони щиро хвилюються за подальше життя майбутнього першокласника. Чи готова дитина до школи? Чи потрібно їй уміти читати? Яку школу обрати? Спробуймо разом розібратися у цих важливих для кожного з нас питаннях.

СТРАХ ПЕРШИЙ: ЧИ НЕОБХІДНО ДИТИНІ ВМІТИ ЧИТАТИ?

1. З навчанням дітей читання не можна по­спішати. Навчання читання і письма —дуже складний процес, і для того щоб ди­тина і справді навчилася читати, а не вга­дувати літери, потрібно, аби її мозок був зрілим, а механізми зорової диференціа­ції— гарно розвиненими.

2. Не можна порівнювати успіхи дитини з успіхами інших дітей, пам'ятаючи про те,що всі діти — різні.

3. Не можна малюка примушувати читати: у цьому випадку процес навчання пере­творюється на муштру, механічне заучування. Через примушування читати у дитини не формуються відчуття, сприй­няття, уява. Потрібно прагнути, щоб малюк сам захотів узяти книжку до рук. Дитині має подобатися розучувати літери і звуки. Перш ніж посадити свого малюка за абет­ку, добре було б самим засвоїти методику викладання читання, прочитати спеці­альну навчально-методичну літературу, порадитися з фахівцями з навчання ді­тей дошкільного віку, навчитися різно­манітних ігрових прийомів. Намагайтеся перетворити домашні заняття на цікаві й пізнавальні для дитини. Лише за цих умов педагогічні зусилля батьків будуть ефективними.

4. Навчання читання і письма має бути од­ночасним. Коли ж ні, то вчителеві почат­кових класів, який переучуватиме дити­ну, доведеться докладати багато зусиль. А переучувати, як відомо, завжди склад­ніше, ніж навчати.

Школа не має права вимагати, щоб під час вступу до першого класу дитина вже вмі­ла читати і писати друкованими літерами. Безперечно, це полегшує життя вчите­леві, але — не учневі. Готувати дітей до школи, безумовно, варто. Але готовність до школи не передбачає вміння читати і писати. Перш за все йдеться про фізич­ну, фізіологічну і психологічну готовність, розвиток мовлення, моторики, зорового сприйняття дитини, формування меха­нізмів організації діяльності, тобто готов­ність навчатися і здатність витримувати навчальне навантаження.

СТРАХ ДРУГИЙ: ЧИ НЕ СПІЗНИМОСЯ ДО ПЕРШОГО КЛАСУ?

Щоб не виникало сумнівів стосовно того, чи не зарано (не запізно) дитині до школи, слід передусім оцінити готовність малюка до навчання (можна звернутися до психолога). Комусь можна починати вчитися вже в б ро­ків, а комусь краще почекати до 7 років.

Потрібно, щоб школа вабила малюка своєю головною діяльністю — навчанням, щоб його цікавила не зовнішня атрибутика шкільного життя і не перспектива змінити обстановку, а насамперед можливість чо­гось навчитися.

СТРАХ ТРЕТІЙ: ВИБІР ШКОЛИ І ПРОГРАМИ НАВЧАННЯ

«Усе краще — дітям!» — це девіз біль­шості батьків. Кращою має бути і школа, і на­вчальна програма. Зважаючи на досвід бага­тьох батьків, можна стверджувати таке:

• краща школа — це та школа, де дітей не ділять на «сильних» і «слабких», де не «вбивають» знання, а вчать думати;

• краща програма — та, що не позбавляє дитину бажання вчитися і не шкодить її здоров'ю;

• якщо школа висуває такі вимоги, з якими, на думку батьків, дитина не впорається, не варто йти до цієї школи.

Щоб не помилитися у виборі школи, бать­кам необхідно:

1. Дізнатися якомога більше про:

• педагогічний колектив;

• типи і види реалізованих навчальних програм;

• особливості шкільного життя, режим за­нять, тижневе навантаження учнів;

• особливості медичного обслуговування, харчування, відповідність школи до ви­мог техніки безпеки і санітарних норм;

• технічне та методичне оснащення на­вчальних класів;

• традиції школи, її випускників;

• додаткові навчальні послуги;

• ставлення до дітей;

• стягнення з батьків оплати;

• медичні протипоказання до занять інтен­сивною інтелектуальною працею за про­грамовим матеріалом підвищеного рівня складності тощо.

2. Пройтися коридорами і послухати, як спілкуються вчителі з дітьми. Не шкодуй­те на це часу, краще зсередини вивчати життя навчального закладу.

СТРАХ ЧЕТВЕРТИЙ: ВИБІР УЧИТЕЛЯ

Недарма кажуть: «Обираючи дитині пер­шого вчителя, ти начебто обираєш їй долю». Це вислів правильний хоча б тому, що в цьо­му віці вчитель для дитини часто перебуває на першому місці, тож для неї дуже важливі його турбота й увага.

Першокласник має довіряти своєму вчи­телеві. Лише в цьому випадку він почуваєть­ся у безпеці й упевнений у своїх силах, охоче спілкується з однолітками і дорослими, на­вчається з інтересом.

Рецепт проти цього страху існує лише один: обираємо дитині не школу, а вчителя.

СТРАХ П'ЯТИЙ: АДАПТАЦІЯ ДО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ

Щоб адаптація до навчання у школі мину­ла успішно, слід пам'ятати про таке:

1. Не можна налаштовуватися на те, що по­переду — лише проблеми, передаючи в такий спосіб свої страхи перед школою дитині. Але водночас не можна недооці­нювати складність періоду адаптації до нових умов. Процес звикання до школи може тривати багато часу, аж до півроку, залежно від особливостей школяра, тому щоб він був успішним, потрібно дотриму­ватися трьох вимог: жорсткий режим дня, достатня рухова активність і спокійна доброзичлива обстановка в сім'ї".

2. Не можна обмежувати дитину своєю ува­гою. За найменшої можливості більше часу проводьте разом: гуляйте, готуйте вечерю, обговорюйте події дня, виконуй­те складні завдання тощо. Яка б ситуа­ція не виникла в школі, дитина має бути впевнена, що батьки — її союзники, при­хильники, захисники і помічники, у будь-якому разі готові зрозуміти, підтримати, допомогти.

СТРАХ ШОСТИЙ: ХТО ПІКЛУВАТИМЕТЬСЯ?

Він ще такий маленький, наш першоклас­ник. Хто відведе його вранці за руку на за­няття, допоможе переодягнутися, підбадьо­рить добрим словом? Хто зустріне після уро­ків, приведе додому, нагодує обідом?

Якщо у вас є родичі й близькі, готові взяти на себе турботи про маленького школяра — ці страхи не для вас. Але як бути тим, хто спо­дівається лише на свої сили?

1. Перенесіть відпустку на вересень, щоб у найскладніший період адаптації до шко­ли бути поруч із дитиною. За цей час ма­люк опанує найзручніший і безпечніший маршрут від домівки до школи, навчиться відчиняти вхідні двері, розігрівати собі обід, звикне до нового режиму дня. Якщо дитина все це робитиме самостійно під контролем дорослих, незабаром вона по­чуватиметься цілком самостійною.

Крім того, першокласник має знати пра­вила безпеки: до кого він може звернутися чи зателефонувати, якщо виникла екстрена ситуація; не заходити в ліфт, не відчиняти дверей незнайомцям, користуватися побу­товим приладдям тощо.

2. Якщо відпустку взяти не вдалося, а у шко­лі немає групи продовженого дня (або ви не хочете, щоб дитина проводила там час після уроків), не потрібно впадати у від­чай. Напевно, у вашому будинку є люди похилого віку, які за невелику плату по­годяться піклуватися про дитину, зустрі­чаючи її зі школи і проводжаючи додо­му. А можливо, у вашому класі є батьки, які також опинилися в подібній ситуації, і з ними можна буде домовитися про чер­гування?

СТРАХ СЬОМИЙ: ЩО БУДЕ ЗІ ЗДОРОВ'ЯМ?

За ствердженнями медиків, унаслідок труднощів у період звикання, перенапру­ження організму до кінця першої чверті бага­то першокласників скаржаться на втому, не­здужання, головні болі, нервове напружен­ня, порушення сну. Деякі стають плаксивими, примхливими, агресивними. Якщо до того ж у дитини в дошкільний період були виявле­ні хронічні захворювання, усе це може при­звести до втрати працездатності, швидкої втомлюваності й відставання у навчанні.

Про що слід пам'ятати?

1. У період адаптації слід бути особливо дбайливими й спробувати знизити психо­логічне навантаження. Жодних бруталь­них слів, докорів, невдоволення резуль­татами! Ласкаве слово, похвала, чуйність, увага — краща підтримка для маленько­го учня, що надасть змогу зберегти його здоров'я.

2. Необхідно упорядкувати режим дня. Ніч­ний сон має бути тривалим — не мен­ше ніж 10 годин, денний сон також обов'язковий — 1,5 години.

3. Домашні заняття не мають тривати го­динами, а тим більше їх не варто вико­нувати «за один присід». Бажано робити 10-15-хвилинні перерви для відпочин­ку після виконання кожного завдання з певного предмета. Якщо ви вирішили контролювати виконання завдання, після свого повернення з роботи, то потрібно бути готовим, що гарних результатів це не матиме. Як правило, після 19-ї годи­ни працездатність дитини знижується, вона стає неуважною і розсіяною. (Доречі, письмові домашні завдання у 1-му класі не задають, і батьки мають знати про це.)

4. Якщо дитина фізично ослаблена і має проблеми зі здоров'ям, імовірно, з додат­ковим навчанням у музичній і художній школі не варто квапитися. З іншого боку, помірні заняття плаванням, гімнасти­кою, бігом, зимовими видами спорту під час першого року навчання допоможуть зміцнити здоров'я.

5. Не можна забувати про повноцінне зба­лансоване харчування. Тож не забувайте пропонувати школяреві сніданок, навіть, якщо він категорично відмовляється від їжі вранці. Умовте дитину, щоб вона хоча б випила склянку соку чи з'їла яблуко.

6. Прогулянки, фізичні вправи, ігри на свіжо­му повітрі мають бути обов'язковими. Та­кий активний відпочинок буде значно ко­риснішим, ніж лежання перед телевізором.

7. Варто уважно ставитися до скарг дити­ни на нездужання, втому, головний біль,безсоння тощо. Як правило, це об'єктивні показники того, що дитина зазнає трудно­щів у навчанні.

СТРАХ ВОСЬМИЙ: ЧИ ЗАЛИШИТЬСЯ ЧАС «НА ДИТИНСТВО»?

Хоча ми й говоримо нашим першоклас­никам «ти вже дорослий», не можна забувати про те, що насправді вони є і довго ще бу­дуть дітьми, які живуть у світі ігор і дитячих фантазій. Якщо відібрати у маленьких учнів час на гру для додаткових занять (щоб кра­ще вчилися), не дозволяти бавитися улюб­леними іграшками, спілкуватися з друзями, то незабаром ви помітите, що результати погіршилися. Дитина має гратися, у неї має бути вільний час на спілкування з друзями і з іграшками. У цьому і полягає збережен­ня дитинства: чим більше діти граються, тим успішніше вчаться в школі.

Чи залишиться у першокласника час на дитячі ігри, відвідування цікавого гуртка чи спортивної секції, поїздки в гості, зале­жить лише від того, чи правильно організо­вано його день, наскільки уважно ставляться батьки до його теперішніх інтересів.

Переступаючи поріг, за яким чекає новий шкільний світ, малюк має бути впевненим, що він не залишиться з ним сам на сам. Він має відчувати: його люблять, йому готові до­помогти, його готові підтримати в будь-якій ситуації.